Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бідняка, -ки, об. = бідняга. Кричить бідняка: нічого сам не зробить. Рудч. Ск. І. 144. Так і видно, що бідняка вареників хоче. Рудан. (КС. 1882. VI. 557). Серця не раньте дівчині бідняці. Рудан. I. 36. Ум. біднячка. Іде качка і малесенькі каченята веде. Маленькі біднячки поприставали. Чуб. II. 302.
Віддалити, -ся. Cм. віддаляти, -ся.
Доле́жувати, -жую, -єш, сов. в. доле́жати, -жу, -жиш, гл. Долеживать, долежать. Тепер ніч довга, як до ранку долежати, то й боки заболять. Черниг. у.
Крамарський, -а, -е. Торговый, купеческій. Говорив про свої крамарські діла. Мир. Пов. І. 172. Крамарський віз простугонить. МВ.
Крісло, -ла, с. 1) Кресло. Голова не до ради, а купра не до крісла. Ном. № 6257. На чім посажену? На золотих кріслах. АД. Т. 41. 2) Шесть, идущій сбоку саней отъ головы полоза въ сторону для того, чтобы сани не опрокидывались. Сумск. у. 3) Разрѣзъ въ штанахъ спереди или сзади. КС. 1893. V. 278. XII. 447. Ум. кріселко, крісельце, кріслечко. У кімнатах у нас було гарно: і кріслечко, і столичок, усе як слід. MВ. II. 31. Сядь собі на кріслечку. Грип. III. 432.
Недостача, -чи, ж. 1) Недостающее количество, недостатокъ. Сього-того треба, жінка не вважає: тілько чого недостача, — в батька-матір лає. Грин. III. 296. Давай більше грошей, щоб не було недостачі. 2) = недостаток. Виростав у голоді та в холоді, у злиднях та недостачах. Мир. ХРВ. 35.
Різка, -ки, ж. 1) Вѣтка тонкая, прутъ. Чухрає різки з берізки, кидає конику під ніжки. МУЕ. III. 115. Ой різко, різко гільчаста О. 1862. IV. 26. 2) Розга. Битому і різку покажи, то він боїться. Ном. № 5801. 3) Сѣчка, рубленная солома для скота. 4) Мѣра земли: 2 1/2 морга. Валт. у. 5) Раст. Najas major АН. ЗЮЗО. І. 129. 6) Складка, сгибъ, сборка, морщина. Шух. І. 13. 7) мн. Родъ игры. Ив. 36. Ум. різочка.
Склинати, -на́ю, -єш, гл. Проклинать. МУЕ. III. 57.
Хавав меж., выражающее крикъ перепела. Ховав! — крикнула пані Висока з-за листу і таки справді злякала молодих людей. Левиц. Пов. 245.
Шпитко, -ка, м. Копающій, роющій. Вх. Зн. 83.