Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Голити, -лю, -лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить. Шевч. 417.
Клад, -ду, м. кладу дати. Поколотить, побить. Він старших не займав, бо вони йому доброго кладу дадуть. Радомысл.
Кузня, -ні, ж. Кузница. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 19. Ум. кузенька. Чг. 64. Поміж тими кузеньками ковалі кували. Чуб. V. 992.
Латкувати, -ку́ю, -єш, гл. = латувати. Шух. І. 91.
Лі́теплий, -а, -е. Теплый. Літепла води. Літепле молоко. Шух. І. 141.
Перемудрувати, -ру́ю, -єш, гл. Перехитрить, перемудрить.
Понатворювати, -рюю, -єш, гл. Надѣлать, натворить.
Пооблагоджувати, -джую, -єш, гл. Устроить, исправить (зданіе и пр. — во множествѣ).
Умовний, -а, -е. 1) Условный. 2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Чаронька, чарочка, -ки, ж. Ум. отъ чарка.