Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верінка, -ки, ж. = вереня. Лягають спати, а вкриваються сіраками чи якою верткою. Шух. І. 216.
Дев'ятна́дцять, -тьо́х, чис. Девятнадцать.
Жало́бний 2, -а, -е. Траурный.
Ірвант, -та, м. Желѣзное кольцо на ободѣ экипажнаго колеса.
Кочувати, -чую, -єш, гл. 1) Кочевать. Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном. К. МХ. 38. Отари кочують по степах. О. 1862. V. Кух. 29. Кочуючи тепер, уже зімою, від куреня до куреня і від будинка до будинка, Шевченко опинивсь на весіллі. К. ХП. 18. 2) Вести, препровождать. Я повернувсь до бідашки, — два гайдуки ймили, ой імили та кочуют гет до отамана. Шух. І. 199.
Лі́гвище, -ща, с. = лігвиско. Желех.
Одночасно нар. 1) Одновременно. 2) Современно (съ чѣмъ).
Пообводити, -джу, -диш, гл. Обвести (во множествѣ). Вікна... червоною глиною пообводили. Г. Барв. 249.
Попович, -ча, м. Поповичъ, сынъ попа.
Таліянчин, тальянчин, -на, -не. Принадлежащій итальянкѣ.