Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

турляти

Турляти, -ля́ю, -єш, гл. Толкать; гонять. Cм. туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Рудч. Ск. II. 48. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, — купує, крає. МВ. (О. 1862. III. 50).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 297.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРЛЯТИ"
Гумористи́чний, -а, -е. Юмористическій. Швидко почулася і українська мова, навіть між поляками, в гумористичних оповіданнях. Левиц. І. 463.
Гуцуля́к, -ка́, м. 1) = Гуцулок. Желех. 2) Очень короткій гуцульскій тулупчикъ. Желех.
Ґу́лий, -а, -е. Безрогій (о волахъ, коровахъ). Запрігши ґулих він, — ну переліг орати. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 94). Ґулий віл. Мнж. 182.
Да́ві нар. Сегодня утромъ. Вх. Зн. 14.
Дармої́жниця, -ці, ж. = Дармоїдка.
Заволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.
Ільм, -му, м. ільма, ми, ж. = ілем. ЗЮЗО. І. 140.
Роздача, -чі, ж. Раздача. В мене нема на роздачу: я й сам собі не настачу. Ном. № 14331.
Супитися, -плюся, -пишся, гл. Хмуриться. Омелько пє та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі. Левиц. Пов. 347. А стара супиться та бурчить. МР. (О. 1862. III. 45).
Табакерчина, -ни, ж. Плоховатая табакерка. Ум. табакерчинка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУРЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.