Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тургун

Тургун, -на, м. Раст. эстрагонъ, Artemisia dracunculus L. Анн. 48.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРГУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРГУН"
Вистягом нар. Въ строчку.
Карус, -са, м. Осока, Carex hirta.
Кручак, -ка́, м. Баранъ, больной метлицею, съ червемъ въ головѣ. Анан. у. Маркев. 8.
Лаючий, -а, -е. Любящій ругаться. Лаюча баба. Ном. № 13620. Чоловік був надто смирний, а жінка лаюча. Г. Барв. 328.
Пам'ятник, -ка, м. Памятникъ. Левиц. Пов. 134.
Прим'ятиCм. приминати.
Пундюха, -хи, ж. Названіе коровы. Вх. Лем. 459.
Татуньо, -ня, м. ласк. отъ тато. Просили татуньо й мамуня і я вашеці прошу. Шейк. Такъ называютъ на Волыни также и священника: Що ж, татуню, чи підете ховати, чи ні? О. 1862. IX. 52, 53. Ум. татуненько, татунейко, татунечко.
Уровище, -ща, с. Выкидышъ. Полт. Харьк. Мил. 16.
Шелеснатий, -а, -е. Густолиственный и потому многошумный. Ясень шелеснатий. Гол. IV. 511.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУРГУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.