Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

туркало

Туркало, -ла, с. 1) = туркавка. 2) Твердящій постоянно объ одномъ и томъ же. Шейк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРКАЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРКАЛО"
Водносталь нар. Въ одну нить.
Го́рличко, -ка, с. Ум. отъ горло.
Ґрівджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. Шипѣть (о гусяхъ). Гуски ґрівджат, як хочут вкусити. Вх. Лем. 408.
Лебедиця, -ці, ж. Лебедка. Желех.
Насічка, -ки, ж.? Коли коні їдять січку, держи й насічку. Ном. № 13229.
Обрис, -су, м. Силуэтъ. На темному небі чорним обрисом виявлявся з боку Марків вид. Стор. МПр. 16.
Ріпачнисько, -ка, с. Поле подъ рапсомъ. Галиц. Вх. Зн. 60.
Сповитуха, -хи, ж. Повивальная бабка. А бабі сповитусі кладуть у домовину палицю. ЗОЮР. II. 44.
Трошечка нар. Ум. отъ троха.
Чистовід, -воду, м. Мѣсто, гдѣ чистая вода, незагрязненная, непоросшая водорослями. Тут краще купаться: тут чистовід, а на брідку погано. Лубен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУРКАЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.