Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Мари́на, -ни, ж. 1) Раст.: a) Pyrethrum corymbosum. б) Anthiems nobilis. 2) Рыба Barbus fluviatilis.
Наверзти́ся, -зу́ся, -зе́шся, гл. Представиться, привидѣться, попасться. Як наверзеться на очі, то й куплю.
Незмилитися, -люся, -лишся, гл. = знеми́литися, її горе ззіло... світ їй незмилився.
Опарюватися, -рююся, -єшся, сов. в. опаритися, -рюся, -ришся, гл. Обвариваться, обвариться. Опарився, як муха на окропі.
Осад, -ду, м.
1) Усадьба, дворъ. Десь ся взяла сива зазуленька та й всі осади пооблітала, но у єднім не бувала, де ся церков будувала.
2) = осада 4.
Побруднити, -ню́, -ни́ш, гл. Сдѣлать грязнымъ, загрязнить.
Поле, -ля, с.
1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. В чистім полі край дороги висока могила.
2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.).
3) Полъ. А ворожка і каже: «Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!» — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — «З мужичого», — каже. Ум. поленько. полечко. польце. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце.
Потвора, -ри, об. Уродъ, чудовище. О потворі піякові буду вам співати: марузатий, пелехатий, бридкий, забабраний.
Пструглі мн. Веснушки.
