Закрути́ти, -ся. Cм. закручувати, -ся.
Заплі́шувати 1, -шую, -єш, сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Заплішив ніжку в ослоні. Запліши щабель у драбині, а то хитається. 2) Переносно, преимуществ. въ сов. в.: сказать въ заключеніе, закончить рѣчь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. 3) Заслать (въ ссылку), засадить (въ тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку.
Зацмо́кати, -каю, -єш, гл. Зачмокать. Аж руки догори підняли, аж зацмокали.
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують.
Лісни́й, -а́, -е́ Лѣсной. У темряві лісне звіре блукає.
Мо́вити, -влю, -виш, гл. Говорить. Мовивши слово, треба бути паном. Казала б, та уста не мовлять. Раз то мовить по грецьки, удруге по турецьки. Він дожидав, не мовлячи слова, духу не зводячи, блідий. З великого жалю, я слова не мовлю.
Перемордуватися, -дуюся, -єшся, гл. Перемучиться, истомиться.
Тиркати, -каю, -єш, гл.
1) Издавать звуки: трр.
2) О птицѣ: тереться крыломъ о землю. Півень тирка по землі коло курки крилом.
Уломок, -мку и -мка, м.
1) Отломокъ.
2) Слабый, безсильный человѣкъ. Хиба ти вломок, що не підіймеш цього мішка.
Шурубурити, -рю, -риш, гл. Куралесить, буянить, бѣдокурить.
