Балакатися гл. Употреб. безлично: балакається, балакалось. Говорится, говорилось. Чого ж ви мовчите? — Та якось не балакається.
Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Ждання́, -ня́, с. Ожиданіе. Ждали, ждали, та й ждання погубили.
Заворі́ття, -тя, с. Мѣсто за воротами.
Одд.. Cм. отъ віддавання до віддячливий.
Папіра, -ри, ж. Бумага, документа. Треба всякую папіру привести як раз до шниру.
Підглежувати, -жую, -єш, гл. = підглядати.
Приємний, -а, -е. Пріятный. Романюки приємні люде. Наче вітерець шелесне в листі, — така його була приємна й тиха мова.
Рукодайний, -а, -е. Добровольный. Рукодайний слуга.
Спідлений, -а, -е. Сдѣлавшійся подлымъ. Може чиє ще не спідлене серце важко забється, до серця озветься.