Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́бочка, -ки, ж. Ум. отъ губа.
Жартівни́ця, -ці, ж. Шутница.
З-опалу нар. Сгоряча. 3-опалу і не примітне далебі, чп він буц там, чи ні. Верхнеднѣпр. у.
Кроповий, -а, -е. Укропный? изъ укропу? Грин. III. 86.
Лі́тком нар. Лѣтомъ. Літком немає Мотрі дома. Мир. ХРВ. 25.
Ми́ркати, -каю, -єш, сов. в. миркнути, -ну, -неш, гл. 1) Говорить невнятно, бормотать, пробормотать. Миркав, миркав коло його голова з писарем, та бачать, що ні в чім до його присікатись, так і одпустив. Кв. II. 17. Плете свого вінка і словечка йому не миркне. МВ. І. 143. І слова не промовив, не миркнув. Борз. у. 2) Только несов. в. Роптать на кого. За те й козацтво на його миркам, мов на ляха. К. ПС. 90. 3) Только несов. в. Попрошайничать, клянчить. Циган коваль, а жінка ходе, миркає: дайте пшонця, сальця. Лебед. у.
Однокопитий, -а, -е. Однокопытый.
Повихрищуватися, -щуємося, -єтеся, гл. = повихрещуватися.
Повтягати, -га́ю, -єш, гл. Втащить (во множествѣ). Повтягав усі мішки в хату. очі йому повтягало. Ввалились глаза. О. 1862. VI. 59.
Руйнування, -ня, с. Разрушеніе. Не забудь буяння злющих, руйнування огняного. К. Псал. 171.