Випалювати, -люю, -єш, сов. в. випалити, -лю, -лиш, гл. 1) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? 2) Стрѣлять, выстрѣлить, выпалить, дать залпъ. Випалив, і лях схилився набік.
Гу́севки, -вок, ж. мн. Гусельки.
Да́ві нар. Сегодня утромъ.
Двигті́ння, -ня, с. Сотрясеніе, дрожаніе.
Ді́верко, -ка, м. Ум. отъ дівер.
Копень, -пені, ж. Ледяная сосулька.
Немилий, -а, -е. 1) = нелюбий. Світ мені став немилий. Усе немиле, як здоров'я нема.
2) = нелюб. Лучче ж умерти, ніж з немилим жити.
Пообгодовуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Объѣсться (о многихъ).
Тень-тень! меж. 1) Выражаетъ звонъ, металлическій звукъ. А підківки тень-тень! 2) сюди тень, туди тень. Сюда пошелъ, туда пошелъ — о слоняющемся или занятомъ дѣлами, требующими хожденія. Сюди тень, туди тень, — і проминув увесь день. Cм. тинятися.
Шумувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Бродить. 2) Пѣниться. Як буде каша шумувати — відставиш. Через край вино шумує. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. 3) Снимать пѣнку, накипь. Шумуй добре мед, бо не буде чистий.
