Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бадя, (ді м.?) Лѣнивый волъ. КС. 1898. VII. 46.
Віяльник, -ка, м. Вѣющій, зерно. Аф. 351.
Заголоси́ти, -шу́, -сиш, гл. Громко заплакать съ причитаніями. Єв. Мр. IX. 24. Прийшла його мила, китайку одкрила, китайку одкрила та й заголосила. Мет. 104.
Занездорові́ти, -ві́ю, -єш, гл. занедужати. Вх. Зн. 19.
Критий, -а, -е. Покрытый, крытый: Критий кожух, крита хата. критий віз. Возъ съ верхомъ, будкой. Віз критий, палубчастий. МВ. ІІ. 198.
Лихосло́вити, -влю, -виш, гл. Сквернословить, браниться. Мнж. 113. Казав, щоб не їли м'ясного, не лихословили, ходили до церкви. Павлогр. у.
Навскі́с нар. Наискось. Желех. Зміевск. у. Cм. навкіс, навкоси.
Пообкидати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и обкидати, но во множествѣ.
Скрипіти, -плю́, -пи́ш, гл. 1) Скрипѣть. На нозі сапян скрипить, а в горшку трясця кипить. Ном. № 11191. 2) Скрежетать. Василь як спить, скрипить зубами. Терск. обл. 3) Играть на скрипку. Пан узів скрипку, зачів скрипіти, а богом з жінков і родійов пішли в данец. Гн. II. 177.
Тюкання, -ня, с. Кричаніе тю.