Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А-а, меж. Дѣтск.: испражняться. Ходім а-а́сі!
Витрюхати, -хаю, -єш, сов. в. витрюхнути, -ну, -неш, гл. = витрухати, витрухнути. Скрипить дуплинаста деревина від вітру і зовсім, здається, зогнила: середина витрюхла, випала. Мир. Пов. II. 111.
Закаламу́тити Cм. закаламучувати.
Карання, -ня, с. Наказаніе. Не боже карання, своє дуровання. Ном. № 7044.
Кихкати, -каю, -єш, гл. Смѣяться. І почали кихкати усі чотирі. Св. Л. 196. І старі на печі, вовну скубучи, пихкають, а вона й не всміхнеться. Г. Барв. 103.
Пожовтити, -вчу, -тиш, гл. Пожелтить.
Полудній, -я, -є. Полдневный. У неділю у полудню годину сам Филоненко виступає. Макс.
Попритоптувати, -тую, -єш, гл. Притоптать (во множествѣ). Вийшов сіяч сіяти насіння своє; і як він сіяв, инше впало край шляху, і попритоптувано його. Єв. Л. VIII. 5.
Почепити, -плю́, -пиш, гл. Нацѣпить, навѣсить, повѣсить. Почепив собі сакви на плечі. Греб. 389. Почепила свого шиття рушник діду на шию. ЗОЮР. II. 11. Ой беріть з возів, беріть шнурування ще й ватажку почепіте. Рудч. Чп. 101.
Чорногрудка, -ки, ж. Ruticilla tithys. Вх. Уг. 275.