Анта́м, нар. Вонъ тамъ.
Дорва́ти, -ся. Cм. доривати, -ся.
Дурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Глупѣть, дѣлаться дуракомъ. Як волосся сивіє, то чоловік дурів. Як парубкував, — поведе чорними бровами, — дівчата сохнуть і дуріють. 2) Дѣлать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. Чого ти дурієш? де твій розум?
Жорсто́кий, -а, -е. 1) Жестокій, свирѣпый. А первий імператор такий жорстокий був, що тілько збреши, то й голову зніме. О, голови сліпії і жорстокі.... заводите кріваві чвари. 2) Рѣзкій, язвительный, жесткій. Слово жорстоке воздвигає гнів. Чи вже скінчив жорстокі речі? 3) Страшный. Йому приснивсь сон жорстокий.
Заму́рзаний, -а, -е. Замусленный, испачканный. Замурзана така! сказано — дитина: чи їсть, чи п'є, то по грудях тече; а там мокре таке полізе на двір і бавиться в поросі. Киргизя замурзане.
Потугішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться туже.
Приборкувати, -кую, -єш, сов. в. прибо́ркати, -каю, -єш, гл.
1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья птицѣ, окарнать крылья. Приборкано усім орлятам крила.
2) Прибирать, прибрать къ рукамъ. Думав шляхту приборкать трошки. Вона добре свою свекруху приборкала, тепер а ні писне.
Рабування, -ня, с. Грабежъ. Рабуванням чужих осель живилися.
Стругнути, -гну́, -не́ш, гл.
1) Стругнуть.
2) Убѣжать, умчаться. Стругнула, де Еол живав.
3) Ударить. Як стругне його по пиці.
4) Отпалить, выкинуть, отколоть штуку, колѣнце. Стругнув штуку! Оце так стругнув!
Шкрегліти, -лю, -лиш, гл. = скреготати. Сорока шкрегліт.
