Грани́ця, -ці, ж. 1) = Гряниця. «Куди, синку, виїзжаєш?» — За границю по дівицю. 2) Исландскій мохъ, Cetraria islandica L. Ум. грани́чка.
Гужевня́, -ні́, ж. Часть плуга.
До́мичок, -чка, м. Ум. отъ дім.
Доста́чування Cм. достачання.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Ми́лування, -ня, с. Помилованіе, прощеніе, пощада. Бог не без милування. До милування нема силування.
Самовидець, -дця, м. Очевидець. Були самовидцями.
Тупотіння, -ня, с. = тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю.
Убільшки нар. Величиной, по величинѣ. Cм. завбільшки. Село не велике, вбільшки як Хорошів. У нас нема такого вола вбільшки.
Чабанити, -ню, -ниш, гл. = чабанувати.
