Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виновацтво

Виновацтво, -ва, с. Виновность. повернути в виновацтво. Обвинить. Нехай же хто лихих моїх осудить, напасників поверне в виновацтво. К. Іов. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 173.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНОВАЦТВО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНОВАЦТВО"
Жебра́цький, -а, -е. Принадлежащій нищему.
Зам'Я́ти Cм. заминати.
Наднести́ Cм. надносити.
Нашпурляти, -ля́ю, -єш, гл. Набросать.
Ославити, -ся. Cм. ославляти, -ся.
Реч, -чі, ж. = річ.
Скакіць! меж., выражающее прыжокъ. Вовк скакіць зі скрині. Гн. І. 166.
Филонник, -ка, м. = хвилівник. ЗЮЗО. І. 113.
Шиньок Cм. шинк.
Широкоплечий, -а, -е. Широкоплечій. Котл. МХ. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИНОВАЦТВО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.