Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виновацтво

Виновацтво, -ва, с. Виновность. повернути в виновацтво. Обвинить. Нехай же хто лихих моїх осудить, напасників поверне в виновацтво. К. Іов. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 173.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНОВАЦТВО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНОВАЦТВО"
Доч, до́чері, ж. = дочка. Жени сина, коли хоч — коли можеш, давай доч. Ном. № 9330.
Дубі́вка, -ки, ж. 1) Родъ дыни. Пішов на свій базарь, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293. 2) Чернильный орѣшекъ. Камен. у. Вх. Лем. 412.
Ладенний млин. Мельница на плоту.
Охітний, -а, -е. = охотний. Катерина охітніша від мене до книжок. Левиц. Пов. 285.
Псякувати, -ку́ю, -єш, гл. Бранить, ругать, поносить (какъ собаку). Всяка шельма псякує. Кобел. у.
Ратувати, -ту́ю, -єш, гл. и пр. = рятувати и пр. Хто в Бога вірує — ратуйте! Ном.
Розбухикатися, -каюся, -єшся, гл. Раскашляться.
Сідалка, -ки, ж. = сідавка. Я сидів на сідалці у каюку. Екатер. у.
Спузарь, -ря, м. Одинъ изъ пастуховъ въ гуцульской полонині, на обязанности котораго лежитъ ношеніе воды, дровъ и топка, — послѣдняя обязанность обусловливаетъ то, что онъ всегда испачканъ золой (спузом), отъ чего и получилъ свое названіе. Шух. І. 190.
Страх 2 нар. Очень, ужасно. Страх йому їсти захотілось. Рудч. Ск. І. 135. Енея не любила страх. Котл. Ен. І. 6.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИНОВАЦТВО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.