Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виноватниця

Виноватниця, -ці, ж. 1) Виновница. Жадної іскорки жалю ні у кого не було до безщасної виноватниці. О. 1862. II. 57. 2) Должница.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 173.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНОВАТНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНОВАТНИЦЯ"
Владичний, -а, -е. 1) Властный, державный. Колись носили ми владичні барви. К. Бай. 18. 2) Архіерейскій.
Добі́гатися, -гаюся, -єшся, гл. Добѣгаться. Добі́гатися чого́. Достичь чего. Борз. у.
Наганьби́ти, -блю́, -би́ш, гл. Обругать, осрамить.
Окромішний, -а, -е. = окрімний. Відложила... в окромішню торбинку. Г. Барв. 156.
Плихяти, -хаю, -єш, гл. Висѣть, развѣваться; порхать. Угор.
Поздержувати, -жую, -єш, гл. Удержать, сдержать (многихъ).
Прикадок, -дка и -дку, м. Небольшая кадка. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Проміна, -ни, ж. = промін. Проміна одному служить. Ком. Пр. № 681.
Тягуля, -лі, ж. Родъ рыболовной сѣти. Браун. 13.
Упозику нар. Взаймы, заимообразно. Ум. упозичку.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИНОВАТНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.