Діді́вщина, -ни, ж. 1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда. 2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає.
Ирій, -рію, м. = вирій. Гуси, гуси білі в ирій полетіли. Пташки, що влітку так співали, у ирій вже поодлітали.
Мі́зкатися, -каюся, -єшся, гл. = мизкатися 2. Чи з ким иншим мізкаєшся з нудьги, та з похмілля.
Мірчу́к, -ка, м. Мѣра зерна, получаемая за помолъ.
Озадок, -дку 1), м. Задняя часть туши. З барана озадок. 2) мн. Остатки. Тому чоло, а мені озадки.
Плодниця, -ці, ж. О женщинѣ: рождающая дѣтей.
Проріз, -зу, м.
1) Прорѣзъ.
2) Дыра во льду.
Псюрниця, -ці, ж. Жена псаря, любительница собакъ.
Слупок, -пка, м. Столбикъ — часть различи. снарядовъ: ткацкаго станка, шпуляра и пр.
Табун, -на, м.
1) Табунъ. Ой чий же то сивий коничок по табуні ходить?
2) Стая, стадо. І тілько край ставка оставсь табун утят. Дрохви, журавлі, хохітва підіймались табунами. Оселедці ходять табунами. Табун горобців і табун мишей. Ум. табунець, табунчик. Засоромивсь осміяний, горобець та й покинув ріднесенький табунець.
