Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
До́вбом нар. Долбя. Узяв ніж та так довбом і б'є у голову чоловіка.
Заска́ржити, -жу, -жиш, гл. Принести жалобу.
Зуспіт нар. Назадъ, вспять. Оце пливли ми до острова Чортомликом, а тепереньки зуспіт Підпільною.
Оглобля, -лі, ж. = голобля.
Панство, -ва, с.
1) Государство, царство. Хто мені тоє яблучко вирве, тому я половину панства оддам.
2) Владѣніе. Еней збудує сильне царство і заведе своє там панство.
3) Дворянское званіе. За такі гроші... тоді в Київі панство можна було купить.
4) Барство. Вже звісна дівчача натура, хоть у панстві, хоть у мужицтві. Потурчився, побусурманився для панства великого.
5) соб. Баре; господа. Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось. Ум. панствечко. Я твоє царствечко да конем витопчу, я твоє панствечко да мечем висічу.
Пошкодіти, -ді́ю, -єш, гл. = пошкодувати. Вона і пошкоділа його колоти. Пошкоділа рідного брата.
Приконеччя, -чя, с. Окончаніе, конецъ. Уся зіма була тепла, а приконеччя дуже холодне. Лебед. у. Приконеччя «Хмельнищини» П. А. Куліша.
Причинний, -а, -е. Помѣшанный, порченый. Упирі бувають двоякі: родимі і причинні.
Укалятися, -ляюся, -єшся, гл. Опачкаться.
