Важений, -а, -е. 1) Взвѣшенный. 2) Выдаваемый по вѣсу. А щоб ніхто не діждав, щоб я важений хліб їла.
Дерть, -ти, ж. Крупно смолотая мука для корма скота. Сіль дають у нас вівцям весною раннею, мішають з борошном, або дертю з ярого жита, а як нема, то й озиме жито годиться.
Заруча́ння, -ня, с. = заручини. Там сиділо аж два янголі, вони собі раду радили: «Та й полинем на заручання, де Галочка заручається».
Кундосити, -шу, -сиш, гл. Дергать, трепать. Було не савити, не варварити, ні амбросити, але куделю було кундосити. Нехай мою русу косу да й Дунай-вода носить; нехай же той нелюбонько в рученьках не кундосить. Cм. контосити.
Леле́чич, -ча, м. Аисть-самецъ. Полетів уже леле 2чич, полізу до гнізда.
Отрібка, -ки, ж. Родъ кушанья = отріб? З отрібки баба — шарпанина.
Перечистка, -ки, ж. Дощечка, которой бьютъ пеньку, очищая отъ кострики.
Позатоптувати, -тую, -єш, гл. Затоптать (во множествѣ).
Позмилювати, -люю, -єш, гл. Смылить (во множествѣ). Усе мило позмилювали.
Цвіріньчук, -ка, м. = цвіркун.
