Дворяни́н, -на, м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин.
Дороги́й, -а, -е. 1) Дорогой. Де ж твої, доню, дорогі коралі? 2) Дорогой, любимый. Любов дорогая, — розлука тяжкая. з дорого́ю душе́ю. Очень охотно, отъ всего сердца. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка отець силував одним одну дочку? — Який.... враг просить його силувата? вона з дорогою душею пійде! Сравн. ст. доро́гший и доро́жчий, доро́жший. Ум. дороге́нький, дороге́сенький. Моя порадниця дорогесенька.
За́крутка, -ки, ж. 1) = завертка 1. 2) Завертка, закрутка для запиранія воротъ. Cм. завертка 2. 3) Часть ручной мельницы. Cм. млин ручни́й. 4) Колокъ у скрипки для натягиванія струнъ.
Кисти, -сну, -неш, гл. = ки́снути. Ох і кис той кисіль да тринадцять неділь. Наварю я борщику: будем борщик їсти — перестанем кисти.
Лу́павка, -ки, ж. Зазубрина (на косѣ).
Покачати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов.
2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки.
3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі.
4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши.
5) О бѣшеной собакѣ: свалить и покусать (собаку). Як собаку покачає дурна собака, то та собака покусана біжить сама такого зілля шукати од сказу.
Поприсилати, -ла́ю, -єш, гл. Прислать (во множествѣ). Попросіть книжочок, що з оцім листом поприсилані.
Порядність, -ности, ж. Порядочность; порядливость. Нема в них порядности. Великого в мене стоїть порядність, щоб чоловік усякої години був рівен.
Риночка, -ки, ж. Ум. отъ ринка.
Роспогода, -ди, ж. Наступленіе ясной погоды.
