Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Блекот, -ту, м. Раст. Hyosciamus niger L, белена. Од зубів блекотом підкурюють.
Ґзівка, -ки, ж. Hippobosca equina.
До́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дочка.
Здорове́зний и здорове́нний, -а, -е. Ув. отъ здоро́вий.
Корковий, -а, -е. Съ каблуками, на каблукахъ. Пропив бички невеличкі, проп'єш мої черевички, черевички корковії. Бере чоботи коркові. Ум. корковенький. Я маленька дівочка, як у полі квіточка, черевички корковенькі, — будьте з празником здоровенькі.
Наві́сник, -ка, м. Испорченное намі́сник (Cм.). Ум. навісничок. Братіку-навісничку, сядь собі на кріслечку, не продавай сестри за руб за чотирі.
Позавалювати, -люю, -єш, гл. Обрушить (во множествѣ).
Ракло, -ла, м. Босякъ. У нас у Харькові так завелось, що коли де кучка народу збереться, то вже між гущу і ракло втреться.
Хотіння, -ня, с. Хотѣніе, желаніе.
