Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блідний, -а, -е. = блідий
Жи́чечка, -ки, ж. Ум. отъ I. Жичка.  
Загоготіти, -гочу́, -ти́ш, гл. Загудѣть глухо. Загоготів якийсь підземний глас. Греб. 373. В печі загоготіло. Св. Л. 121.
Коріння, -ня, м. соб. 1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР. 2) Пряности. Желех. Ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.
Моко́тя, -ті, ж. = мокоти́ря. Стрига-мокотя. Чуб. III. 107. Гиря-мокотя сидить моркотя. Ном. № 9281.
Нала́суватися, -суюся, -єшся, гл. Налакомиться.
Позавгорідно нар. 1) — іти. Идти за огородами, а не улицей, идти окольнымъ путемъ. 2) — казати. Говорить не прямо. Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Нѣжин. у.
Потирка, -ки, ж. = потерча? Чуб. І. 21.
Розґедзґатися, -ґаюся, -єшся, гл. 1) Разбѣгаться, мечась подъ вліяніемъ боли отъ укусовъ насѣкомыхъ (о четверон. животныхъ). 2) Расшалиться, раскапризничаться. 3) Разсердиться. Грицько дуже розґедзґався. Волч. у.
Роскошелюб, -ба, м. Сибаритъ. (Збудилися турки роскошелюби. МВ. ІІІ. 62.