Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вилюжка

Вилюжка, -ки, ж. 1) Волнистая линія, — напр. въ орнаментѣ писанокъ. КС. 1891. VI. 370. 2) Искривленіе. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка. Кременч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 169.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛЮЖКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛЮЖКА"
Безперечний, -а, -е. Безспорный, несомнѣнный. Галиц.
Вихватити, -ся. Cм. вихвачати, -ся.
Зальо́тник, -ка, м. Ухаживатель.
Зачепи́ти, -ся. Cм. зачіпати, -ся.
Молочі́ння, -ня, с. = молотіння.
Оцупіти, -пію, -єш, гл. Затвердѣть.
Похитнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Пошатнуться, покачнуться.
Скучно, нар. Скучно. Чи головка болить, чи на серденьку нудно, чи за отцем, матусею скучно? Грин. III. 263. Ум. Скучне́нько, скучне́сенько. Стало мені скучненько. Чуб. V. 750.
Цісарик, -ка, м. Ум. отъ цісарь.
Шадуля, -лі, ж. Названіе коровы свѣтло-сѣрой масти. Вх. Лем. 484.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИЛЮЖКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.