Верезати, -жу, -жиш, гл. Скрипѣть. Аби входовими дверима за єдно не верезати, не рішати, кладуть...
Вершильні вила Вилы, которыми подаютъ сѣно при вершеніи стога.
Жо́рна, -рен, с. мн. см. жорно.
Квакати, -каю, -єш, гл.
1) Квакать (о лягушкѣ). Сіла жаба та й квакає.
2) — ква́чу, ква́чеш. Крякать (объ уткѣ). Заріж, сину, качурину, — нехай кача́ ква́че.
3) Говорить (выраженіе презрительное). Годі, годі, квакати! — кажуть кармазини. — Побачимо ось, чия візьме.
Піхур, -ра, м. Пузырь. Ум. піхурчик. На пальчиках піхурчики намуляти.
Плечевий, -а́, -е́ Плечевой, къ плечу относящійся. рушник плечеви́й. Полотенце, которымъ повязываютъ старостів на сватаньѣ.
Поперепалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и перепалити, но во множествѣ.
Слинка, сли́ночка, -ки, ж. Ум. отъ слина.
Талірка, -ки, ж. = тарілка. Без ножа і без талірки моє серце крає. Талірки бувають плитні, плескаті й глибокі. Ум. таліронька, талірочка.
Чоботоробець, -бця, м. Названіе сапожника въ шутливомъ величаніи, сложенномъ на манеръ церковнаго: Величаєм тя, шевче чоботоробче, і чтем твоє шило і правило, твоє погане ремісло!