Відгарбати, -баю, -єш, гл. Отнять, отобрать. Насилу відгарбав свого кожуха від брата.
Відлуплювати, -люю, -єш, сов. в. відлупити, -плю, -пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась.
Ґи́ґнути, -ну, -не́ш, гл. 1) Швырнуть, оросить на землю. 2) Околѣть. Кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив (вовкові) три аршини, так вовк там трохи й не ґиґнув.
Криванжа, -жі, об. Хромой, хромая.
Ли́стячко, -ка, с. соб. Ум. отъ листя.
Перебалакати, -каю, -єш, гл. Осилить въ разговорѣ, болтовнѣ. А ну, хто кого перебалакає?
2) Разсказать, сказать въ разговорѣ (все). Ще ж бо не все перебалакали — посидьте лишень.
Приганяти, -ня́ю, -єш, сов. в. пригнати, -жену, -неш, гл.
1) Пригонять, пригнать. Шостого вола зостав, а п'ять прижени. пригнати човен до... Подъѣхать лодкой къ... Пригнали вони човни свої до берега.
2) Подгонять, подогнать, понуждать, понудить. Вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної лози. До роботи приганя, а про їжу не спита.
Прицяпати, -паю, -єш, гл. Примочить, побрызгать.
Скорбити, -блю́, -би́ш, гл. Причинять скорбь. Старого лиш скорбили, серденько му точили.
Уклоняти, -няю, -єш, сов. в. уклони́ти, -ню, -ниш, гл.
1) = уклонятися, уклонитися. К Дніпру-Славуті низенько уклоняли. Сам низенько уклонив.
2) Просить, склонять, склонить. Панич уклоняв, щоб кіпці покопати.