Безкосий, -а, -е. Не имѣющій косъ. Безкоса дівка.
Житня́к, -ка́, м. Ржаной хлѣбъ.
Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати.
Заха́яти, -ха́ю, -єш, гл. = занехаяти.
Зги́бти, -бну, -неш, гл. Погибнуть, пропасть. Як би поїхав, — а метелиця така була, що й світу не видко! — то був би згиб.
Котко, -ка, м. Котись. Продрав котко стелю. За що його дурно бить? Котко буде молотить.
Нада́лі, нада́льше, нар. Ha будущее время. Хотілось би похазяйнувати і надалі дещо заробити. Дано псу м'ясо, — хоч їж, хоч надальше остав.
Оповість, -сти, ж. Увѣдомленіе, извѣщеніе. Жадної оповісти нема.
Сюд нар. = сюда. Я сюд-туд, — нема коня. Не сюд, не туд, не сяк, не так.
Швалька, -ки, ж. Гусеница мотылька Sphinx pinastri.