Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Борзо нар. Скоро, быстро. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. Не так то борзо діялося, як кажеся. Борзо йди, — біду найдеш, помалу йди, — біда тебе найде. Ум. борзенько. Ой підемо до вінчаня борзенько.
Запові́т, -ту, м. Завѣтъ, завѣщаніе.
Захвали́ти Cм. захвалювати.
Плохута, -ти, м. Смирный, тихій человѣкъ. Так плохута, нікому нічого. Ум. плохутка. Еней же був собі плохутка.
Повідскакувати, -куємо, -єте, гл. Отскочить (во множествѣ).
Роха, -хи, ж. Свинья.
Слина, -ни, ж. Слюна. Твої гроші роскотяться так, як слина. Ум. слинка, сли́ночка. Нашому маляті лиш слинку ковтати.
Толочанин, -на, м. Работающій въ числѣ другихъ толокою.
Умовно нар.
1) Условно.
2) Убѣдительно, стараясь уговорить, убѣдить. Одкаже йому тихо, та умовно так уже.
