Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сельбище

Сельбище, -ща, с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 113.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЕЛЬБИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЕЛЬБИЩЕ"
Гепонути, -ну, -неш, гл. То же, что и гепнути, но съ силой. Аф. 358.
Зава́лювання, -ня, с. Обваливаніе.
Зау́хати, -хаю, -єш, гл. Закричать: ух!
Пообшукувати, -кую, -єш, гл. Обыскать (во множествѣ).
Попідглядати, -да́ю, -єш, гл. Подсмотрѣть (во множествѣ).
Постолище, -ща, м. Ув. отъ постіл.
Рваниця, -ці, ж. Плоды, сорванные съ деревьевъ, а не стряхнутые.
Сторгувати, -гую, -єш, гл. Сторговать. Грин. ІІІ. 325. Ой і там дівчина пшоно продавала, вона ж мені, молодому, люльку сторгувала. Чуб. V. 1179.
Тягуня, -ні, ж. Небольшой бредень. Левч. 160.
Чинки мн. = чари (Cм. чар.). Вх. Зн. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЕЛЬБИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.