Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вал, -лу, м. 1) Валъ, насыпь. Драг. 85. Вали поосідали і зрівнялись із землею. Стор. II. 97. 2) Грубыя толстыя нитки изъ пакли. Вас. 201. Валом пошитий, вітром підбитий. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом. Ном. № 12551. 3) Балъ, цилиндръ. У млині вал. Чорти зносять хмари до купи; як знесуть багацько, то качають в вали, оттого дуже гуде на небі. Чуб. 4) Кучка сѣна, въ которую сгребается покіс. Горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю. Г. Барв. 429. Ум. валок.
Їмельга, -ги, ж. Камышъ съ травою. Одес. у.
Куксоватий, -а, -е. Съ вывороченными копытами.
Наброди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Набродиться, утомиться ходьбой. Ой зірочці по хмарочці да й не набродиться. Чуб. III. 179.
Налива́йко, -ка, м. 1) Наливатель, наливальщикъ. 2) Названіе хлѣбнаго жучка, появляющагося, когда рожь наливается. Сумск. у.
Налюдни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заселить, наполнить народомъ.
Непомильність, -ности, ж. Безошибочность. Желех.  
Обкутати Cм. обкутувати.
Скупощі, -щей и -щів, ж. мн. Скупость. У скупощах не кохайся. Ном. № 4675.