Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Війтівна, -ни, ж. Дочь війтова. Ой я із Кракова війтівна, я ж тобі, серце, не рівня. Н. п.
Гуртівни́к, -ка́, м. Оптовый торговець. Шух. І. 271. Желех.
Дотина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. дотну́ти и дотя́ти, -тну́, -не́ш, гл. 1) Дорѣзывать, дорубливать. 2) Досаждать, допекать, пилить. Він мені дотинає за матір. Н. Вол. у. Хоць ти не скажеш, то скаже твоя мати да буде мені що-ранку дотинати: «вставай, невістко, бодай ти здорова не встала. Чуб. І. 696. Він почав дотинати моєму чоловікові, що мене треба в острог за те, що я колись дотинала його жінці чамайданом. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.). Словом дотина. К. Бай. 49.
Перевисати, -са́ю, -єш, сов. в. перевиснути, -ну, -неш, гл. Перевѣшиваться, перевѣситься.
Попідсолоджувати, -джую, -єш, гл. Подсластить (во множествѣ).
Порикожа, -жі, ж. Болѣзнь, когда на ногахъ трескается кожа.
Прохід, -хо́ду, м. 1) Проходь. 2) = прохідка. У неділю по вечері помоливсь пан Богу, взяв собі вірну слугу, пішов для проходу. Грин. III. 616.
Уплив, -ву, м. Вліяніе. Левиц. Пов. 211.
Хухнавий, -а, -е. = гугнявий. Шух. І. 33.
Шпитко, -ка, м. Копающій, роющій. Вх. Зн. 83.