Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Затира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зате́рти, -тру́, -ре́ш, гл. Затирать, затереть, стирать, стереть. Ой ходімо, дівчинонько, слідок затирати. Чуб. III. 174. Переносно: заглаживать, загладить, стараться скрыть. Як ні затирала свій смуток шуткуванням... він раз-по-раз допитувався. Г. Барв. 152. 2)ру́ки. Потирать руки. А там, затираючи руки... потяг доріженькою до хати. Св. Л. 205. 3) Дѣлать заторъ. Із ляхами пиво варити затирайте: лядський солод, козацька вода, лядські дрова, козацькі труда. Макс. (1849), 67. 4) У бочаровъ: прорѣзывать на нижней части клепокъ полосу или вырѣзку для вставки дна. Сумск. у. Шух. І. 250. 5) Только несов. в. Ѣсть съ аппетитомъ. Панотець затирав сметану з свіжим сиром, випивши чарку оковитої. Св. Л. 16. Тимоха тим часом затирав печену курку, що на стіл подали. Св. Л. 198. 6)борщ. = заправляти 1.
Ломи́тися, -млюся, -мишся, гл. 1) = ламатись. Щастя на коліні не ломиться. Ном. № 1711. Як не намочити обручі, то ломлються. Н. Вол. у. 2) Пробиваться сквозь лѣсъ, тростникъ. Слуха — ломиться щось, ломиться байрачком. Сим. 217. Гойдається де небудь поверх очерету гайок. Отто вже Мина начухрав там всячини і так з гіллям і листом і ломиться. Сим. 200.
Мі́сячка, -ки, ж. Менструація, мѣсячное.
Налабзю́кати, -каю, -єш, гл. Напопрошайничать.  
Нешеретований, -а, -е. 1) О зернѣ: не очищенный отъ шелухи передъ помоломъ. 2) нешерето́вана шля́хта. Захудалая, обѣднѣвшая, необразованная шляхта. Пан Кулінський був собі шляхтич з тієї дрібної нешеретованої шляхти, що крізь щаблі вилітає. Св. Л. 275.
Оглав, -ву, м. Уздечка, недоуздокъ. Вх. Лем. 442.
Росянка, -ки, ж. Раст. Drosera rotundifolia L. ЗЮЗО. I. 121.
Тьмано, тьм'яно, нар. Темновато, тускло. Та у його у хаті було гарно.... а то стало тьмано і сумно, і икони почорніли. ХС. IV. 13. А ніч яка тоді була? Зоряно було? — Ні, тьмано. Екатер. у. Тепер ясно горить поплавець у лямпадці, а то тьм'яно було. Лохв. у.
Шишечка, -ки, ж. 1) Ум. отъ шишка. 2) Родъ пирожнаго. Маркев. 169.
Шкитирь, -ря, м. Большой кусокъ. Ото одбатував шкитирь. Полт. у.