Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
Воложити, -жу, -жиш, гл.
1) Дѣлать влажнымъ.
2) Колотить, трепать. Доти їх (панів києм) воложив, аж поки.... Всі надо мною як завиють (собаки), давай воложити гуртом!
Гущики́, -ків, м. мн. Чаща лѣсная. Несе у ліс, у гущики.
Запри́щити, -щу, -щиш, гл. Покрыть прыщами.
Курній, -ней, м. Веревка.
Невмірака, -ки, ж. Безсмертный; неумирающій. Забули й лицарів тих невмірак, що ворогів козацьких дивували, по дев'ять раз із мертвих уставали.
Ремезувати, -зу́ю, -єш, гл. Крѣпко сдѣлать что нибудь.
Терняк, -ка, м.
1) Терновый кустъ.
2) пт. Сорокопудъ, Lanius.
Усправедливитися, -влюся, -вишся, гл. Оправдаться.
Хоми мн. Родъ печенья изъ отвареннаго растертаго гороха съ растертымъ коноплянымъ сѣменемъ.