Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розшулічити

Розшулічити, -чу, -чиш, гл. Разобрать, понять. Черк. у. Насилу я розшулічив, де їй край. Верхноднѣпр. у. Вештався Петро, поки не розшулічив головою, що нема чого й вештатись.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 63.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗШУЛІЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗШУЛІЧИТИ"
Бівпушок, -шка, м. Раст. Tussilago farfara. Вх. Лем. 392.
Дере́вля́, -лі, ж. = Деревня 2.
Засопти́ся, -пу́ся, -пе́шся, гл. = засапатися. Оддиш бо трохи, Остапе! бач, як засіпся. К. ЧР. 204.
Лю́дність, -ности, ж. Населеніе. Желех.
Позорувати, -рую, -єш, гл. Обращать вниманіе. Cм. позір. Вх. Лем. 452.
Понасипати, -па́ю, -єш, гл. Насыпать (во множествѣ). Треба на всіх чотирох углах понасипати по купці жита. Чуб. І. 101.
Попережатися, -жаюся, -єшся, сов. в. попереди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Опережать, опередить, выставляться, выставиться впередъ. Не попережайся поперед війська і не оставайся позад війська. АД. І. 314.
Попліть, -ті, ж. Верхняя часть плетня. Угор.
Срібнолюбний, -а, -е. Сребролюбивый. Не був срібнолюбний. Гн. II. 97.
Черевичок, -чка, м. 1) Ум. отъ черевик. Рудч. Ск. I. 16. 2) мн. Раст. а) Orobus vernus L. ЗЮЗО. І. 130. б) Cypripedium Calceolus L. ЗЮЗО. І. 120. в)божої матері. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. І. 125.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗШУЛІЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.