Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґрацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = Ґрасувати 1.
Клинцювати, -цюю, -єш, гл. 1) Забивать клинъ. Харьк. г. 2) Набивать стѣну для обмазки глиной. Чуб. VII. 380.
Нару́гач, -ча, м. Ругатель, насмѣшникъ.
Насолодити Cм. насолоджувати.
Підбрехнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ підбріхувати.
Плоскінний, -а, -е. Сдѣланный изъ плосконі. Дасте на мене шитую сорочку. — Де ж тобі, мила, шитої узяти? Будеш, тя мила, в плоскінній лежати. Мет.
Прикротно нар. Спѣшно. Увійшла в пекарню Палажка, а попадя щось саме прикротно поралась коло тіста. Г. Барв. 156.
Скочувати, -чую, -єш, сов. в. скотити, -чу, -тиш, гл. Скатывать, скатить, взваливать, взвалить. Скоти сей камінь наниз. Хотіли удвох скотити на віз того кабана..., а я його й сам скочу. Рудч. Ск. І. 157.
Терплячкий, -а́, -е́ Терпѣливый. НВолын.
Турчин, -на, м. Турокъ. Оттаке то! тяжко, тату, із своєї хати до турчина поганого в сусіди прохатись. Шевч. Ум. турчи́нонько. Гол. І. 50.