Гурт 1, -та́, м. 1) Стадо (о скотѣ). По сусідству чужі гурти і отари скрізь паслись. 2) О людяхъ: толпа, собраніе, общество, компанія. Женуть гуртами християн у колізей. У гурті, то й смерть не страшна. У гурті каша їсться. Просимо до гурту. 3) О неодушевленныхъ предметахъ: группа. Кожну зірку нарізно не запримітиш, а хиба тільки цілий гурт їх. 4) В гурт, до гу́рту. Въ одно мѣсто, вмѣстѣ. Вовк, медвідь і кабан зібрались у гурт. Проциндрив Солопій горох і просвистав, а за горохом в гурт і жито, і пшеницю. Ходім же до гурту. 5) За гурт. Вмѣстѣ. Бувайте здорові! промовив усім нам за гурт. 6) Гурт на гурт. Всего на всего. Скільки зір гурт на гурт усіх, — цьому ще ніхто й рахуби не склав. 7) Продава́ти на гурт. Продавать оптомъ. Ум. Гурто́к.
Зага́йко, -ка, м. Медлитель. Загайки, дружбоньки, загайки, загаялися в коморі.
Заги́бнути Cм. загибати.
Зазу́ля, -лі, ж. = зозуля. Употребляется также какъ названіе коровы. — жиді́вська. пт. удодъ. Ум. зазу́ленька, зазу́лька.
Закві́тчувати, -чую, -єш, сов. в. заквітча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Убирать, убрать, украшать, украсить цвѣтами (преимущественно голову), а также и цвѣтными ягодами, матеріями и пр. Покладе косу на голову поверх скиндячок вінком та заквітча квітками. Иноді труну заквітчують калиною.
Прикукобити, -блю, -биш, гл. Прибрать, устроить. Своя домівка є й садок: як стара прикукобе її, то аж весело.
Треба нар. Надо, нужно, необходимо. Пошли, Боже, з неба, чого нам треба. Хоч хочете — не хочете, треба привикати. Иногда употр. какъ сущ.: І він з своїм требом. 236. Требові й кінця нема. На що купив? — Треба; на що продав? — Треба. І требові кінця не буде.
Удихати, -ха́ю, -єш, сов. в. удихну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Вдыхать, вдохнуть. Приміла б, — душу туди вдихнула, щоб йому до вподоби було.
Честень, -ня, м. Памятникъ, монументъ. Встрѣчено только у Кулиша. Хто чесно привітав твій честень мармуровий?
Шапошник, -ка, м.
1) = шапкарь.
2) Родъ дѣтской игры.
