Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відлеглість, -лости, ж. Разстояніе; отдаленность.
Го́рдити, -джу, -диш, гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169.
Діткну́тись, -ну́ся, -нешся, гл. Дотронуться. Думаю собі: приступлю до неї, — не смію діткнутися ручки білої. Гол. І. 365.
Завідьмува́ти, -му́ю, -єш, гл. Околдовать. Дочку завідьмувала якась ледащиця.
Квітчання, -ня, с. Убраніе цвѣтами. Жаль мені дівування і дитячого квітчання. Чуб. V. 44.
Лопті́ти, -пчу, -чеш, гл. = лопта́ти. Вх. Зн. 84.
Патик, -ка, м. Палка, колъ. Грин. ІІІ. 520. Аж язик патиком став. Пане, бери черевик на патик. Ном. № 9902. Ум. патичок. Чуб. V. 1140.
Пороздавлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Раздавиться (во множествѣ).
Правуватися, -вуюся, -єшся, гл. Судиться съ кѣмъ, тягаться. Не я над їм суддя: усе товариство з їм пробуватиметься. К. ЧР. 246. Іван пробується з Яремою за якісь гроші. Н. Вол. у. Років десять назад правувався б ти зо мною за це порохом та кулею. К. ЧР. 77. Не будуть ся люде в правах правувати. ЕЗ. V. 241.
Роспустний, -а, -е. 1) Распущенный. Федьк. Пов. 6. Добре, що у тебе діти не роспустні. КС. 1882. X. 57. 2) Развратный.