Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигук

Вигук, -ку, м. Крикъ, выкрикъ. Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. ІІІ. 56, 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 155.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГУК"
Вуспятки, -ток мн = успятки.
Двійча́стий, -а, -е. Раздвоенный. Тобі любіща моя псальма, ніж віл на жертву круторогий, ніж тук його серед багаття, і в ратицях двійчастих ноги. К. Псал. 157.
Льохови́ця, -ці, ж. Яма; чаще: волчья яма, западня для поимки волковъ. Лубен. у. У цій Барвінщині чисто якісь льоховиці. Лубен. у.
Мосць, -ці, ж. = мость.
Повкручувати, -чую, -єш, гл. Ввинтить (во множествѣ).
Пристяжити Cм. пристязати.
Прудко нар. Быстро, скоро. Чуб. І. 74. Жени коні прудко, повертайся хутко. Н. п.
Розгрунчити, -чу, -чиш, гл. Нарушить цѣлость, начать. Мнж. 191.
Ростулити, -ся. Cм. ростуляти, -ся.
Цвиндрити, -рю, -риш, гл. = циндрити.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.