Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигрімляти

Вигрімляти, -ля́ю, -єш, гл. Гремѣть, грохотать. То не хмари по небу громом святим вигрімляють. Макс. Здалека грім вигрімляв закотом. МВ. (О, 1862. I. 85).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 155.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГРІМЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГРІМЛЯТИ"
Вербиця, -ці, ж. Ум. отъ верба.
Добува́нка, -ки, ж. = Добування. 1) «А як твоя, сину, добувачка в батька?» — Еге, ляща по потилиці дав. Черном. 2) Та не легка й добуванка. Двадцять літ служив-проклинав, а ся п'ятолітня добуванка, так гірша од пекла здається. Черном.
Затопта́ти Cм. затоптувати.
Кочало, -ла, с. 1) Кругъ. Оббігає череду три рази в кочало. Шух. І. 212, 213. 2) Кружокъ деревянный или иной, — входить въ составъ различныхъ предметовъ: у рюмки въ него упирается ножка, у кужівки оно делитъ верхнюю часть (кужівник) отъ держака, оно обхватываетъ било друлівника и пр. Шух. І. 148, 277, 307. Ум. ко́чальце. Кружокъ, обхватывающій нижній конецъ веретена. Шух. І. 148.
Навколі́нці нар. = навколішки.
Нити II. Cм. нить. 2.
Побентежити, -жу, -жиш, гл. Обезкуражить, смутить (многихъ).
Пук, -ка, м. 1) Пукъ. Пов'яже солому у пуки та й везе до міста продавати жидам. Камен. у. 2) Раст. Selinum carvifolia. Шух. І. 22.
Розлучниця, -ці, ж. Разлучительница. Лати твоя розлучниця, розлучила нас з тобою. Чуб. V. 380.
Фудулія, -лії, ж. 1) Надменность, гордость, высокомѣріе. Слухайте тільки, як з мене фудулію вигнали. Федьк. 2) Надменный, гордый человѣкъ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГРІМЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.