Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигукування

Вигукування, -ня, с. Выкрики. Христя мерщій тікає в двір, а за нею слідом погукування та вигукування. Мир. Пов. II 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 155.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГУКУВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГУКУВАННЯ"
Гнояка, -ки, ж. Ув. отъ гній.
Зароси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. Измачиваться въ росѣ. Де ти в чорта волочився? Заросився, замочився? Чуб. V. 472.
Настопірити, -рю, -риш, гл. = насторошити.
Обережний, -а, -е. Осторожный.
Позаганяти, -ка́ю, -єш, гл. Загнать (многихъ). Вона б нашу худобоньку та позаганяла. Чуб. V. 726.
Протопити, -плю́, -пиш, гл. Протопить. Нема дров а ні поліна, нічим хати протопити. Чуб. V. 1074.
Ремесничок, -чка, м. Ум. отъ ремесник.
Сажотрус, -са, м. Трубочисть. Конст. у.
Тобілка, -ки, ж. = табівка. Гол. Од. 67.
Хращати, -щу, -щиш, гл. О дергачѣ: кричать. Вх. Уг. 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГУКУВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.