Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигукування

Вигукування, -ня, с. Выкрики. Христя мерщій тікає в двір, а за нею слідом погукування та вигукування. Мир. Пов. II 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 155.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГУКУВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГУКУВАННЯ"
Великомучениця, -ці, ж. Великомученица. Шевч. 439.
Вицвічити, -чу, -чиш, гл. Проучить; высѣчь.
Дві́рка, -ки, ж. Женщина служащая у поміщика, дворовая женщина.
Конопельки, -льок, ж. мн. Ум. отъ коно́плі.
Облітати, -та́ю, -єш, гл. Облетать, облетѣть. Я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5.
Перестрочувати, -чую, -єш, сов. в. перестрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прострачивать, прострочить. Сами собі та дивуються, що у голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана, чорним шовком перестрочувана. Чуб. V. 34. 2) = перетихати. Широкая та й улиця очеретом перестрочена. Мил. 117.
Позустрівати, -ва́ю, -єш, гл. = позострівати.
Послувати, -лую, -єш, гл. Быть депутатомъ въ парламентѣ, въ сеймѣ. Желех.
Хроніка, -ки, ж. Лѣтопись. Ум. хро́нічка. Ченці пишуть у своїх хронічках, що ляхи силоміць зробили з руського княжества польське воїводзтво. К. Кр. 10.
Шелепотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Шелестѣть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГУКУВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.