Випнути, -ся. Cм. випинати, -ся.
Відбігати 1, -гаю, -єш, гл.
1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, — біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг.
2) О коровѣ: окончить случку.
Ґаґота́ти, -ґочу́, -чеш, гл. = Ґаґати.
Жовні́рство, -ва, с. соб. Солдаты. Приїхав до Січі, аж там стоїть жовкірство і бере од козаків десяту рибу.
Насмілитися, -люся, -лишся, гл. Осмѣлиться.
Не-до-ладу, нар. Не такъ какъ слѣдуетъ; некстати. Не-до-ладу що зробив.
Поріччя, -чя, с. Прирѣчная мѣстность.
Прогалюватина, -ни, ж. Прогалина, незасѣянное мѣсто среди хлѣбовъ.
Соромяжливість, соромязли́вість, -вости, ж. = соромливість.
Чамара, -ри, ж. Верхняя одежда галицкаго мѣщанина, то-же, что и капота у него-же, но болѣе украшенная тесьмою и кистями и застегивающаяся висячими петлями.
