Ди́вень, -вня, м. Хлѣбъ въ видѣ толстаго кольца: его пекутъ на свадьбу для невѣсты, которая должна сквозь него посмотрѣть на гостей.
Заста́ва, -ви, ж. 1) Залогъ. Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного. А тут ще нема чого шинкарці і в заставу оддать. Положившії нову свиту і кожух в заставі. 2) Застава, пограничная стража. А у Тендрові острові Семен Скалозуб з військом у заставі стояв. Застави хоть стояли, та не густо, сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що. Ще недавно по тій річці застави стояли, по заставах орандарі мито з людей брали. 3) Хоругвь. Зійди, Господи, з неба, бо нам тя ту треба — заставу вишивати. 4) за́става. Ловушка для лѣсного звѣря. Ум. заста́вонька. Не веліла мати заставоньки брати.
Каторжний, -а, -е. 1) Каторжникъ. В кайдани забиті із нор золото виносять, щоб пельку залити неситому — то каторжні. 2) Каторжный. Втік уже може в десятий раз з каторжної тюрми. 3) Употребляется какъ бранное слово въ смыслѣ: злой, дурной. Каторжні собаки, — од їх не втечеш. Зроби, діду, сільце, то ти його, каторжного, піймаєш.
Клямра, -ри, ж. = клямбра і.
Мрі́йниця, -ці, ж. Мечтательница.
Наби́вачка, -ки, ж. = наби́вач 1.
Перепеличка, -ки, ж. Ум. отъ перепелиця.
Повожатий, -того, м. = поводарь. Ішов кобзарь до Київа та сів спочивати: торбинками обвішаний. його повожатий.
Порібрина, -ни, ж. = поребрина.
Тряскати, -каю, -єш, гл. Хлопать. Аби Біг ласкав, а батіг тряскав.