Гнітитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Давиться, надавливаться.
2) Быть угнетаемымъ.
3) хліб гнітиться. Хлѣбъ подрумянивается. Паска ніяк не гнітиться.
Кантора, -ри, ж. Кондратович... пішов у кантору.
Ку! меж. = куку! А зозуленька — як ку, так ку! А соловейко — як тьох, так тьох!
Куцопалий, -а, -е. Съ короткими пальцами.
Обихідка, -ки, ж. = обіхідка. Може якого шага уторгував би, то й було б на обихідку.
Обнюхувати, -хую, -єш, сов. в. обнюхати, -хаю, -єш, гл. Обнюхивать, обнюхать.
Поскавучати, -чу́, -чи́ш, гл. Повизжать.
Превсякий, -а, -е. Всяческій; всевозможный. Там він бачив — крий Боже — яку тьму-темряву всякої-превсякої птиці.
Сорока, -ки, ж. 1) пт. сорока. Сорока білобока. 2) Родъ дѣтской игры. 3) Въ свадебномъ обрядѣ: а) соро́ку скакати. Танцевать по лавкамъ. Когда вносятъ изъ комори сорочку новобрачной, то, завѣся иконы, всѣ присутствующіе, предводимые старшимъ дружком, держащимъ въ рукахъ сорочку, танцуютъ, съ соотвѣтствующими пѣснями, по лавкамъ и скамьямъ вокругъ стола и всей хаты, обходя ее трижды въ сторону, противоположную движенію солнца. б) водити соро́ки = ходити перезвою.
Утанажити, -жу, -жиш, гл. Изморить, утомить до крайности. Сіла вона на його і давай гонить аж до світа, і утанажила так, що ледві додому вернувсь та 'дно стогне.