Випліскувати, -кую, -єш, сов. в. виплескати, -каю, -єш, одн. в. виплеснути, -ну, -неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?... Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Галька допила і ще виплеснула на стелю, приказуючи: Оттак наші вибрикуйте. 2) Только сов. и несов. в. О хлѣбѣ: дѣлать, сдѣлать изъ тѣста ковригу хлѣба, перебрасывая ее въ рукахъ и хлопая по тѣсту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай.
Дивува́ти, -ву́ю, -єш, гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичка. Нема чого дивувати, така була й її мати. Ди́вом дивува́ти. Cм. Диво.
Доцу́пити Cм. доцуплювати.
За́грава, -ви, ж. Зарево.
Намлі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Намлѣть, изнемочь; претерпѣть много. Що то душа наболіла, серце намліло!
Плеснути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ плескати.
1) Плеснуть. Взяв горілку, вихилив та й плеснув під стелю.
2) Хлопнуть въ ладоши. Плеснула рученятами.
Половинчик, -ка, м. Самая маленькая бутылочка казенной водки.
Поскавучати, -чу́, -чи́ш, гл. Повизжать.
Росказувати, -зую, -єш, сов. в. росказати, -жу, -жеш, гл.
1) Разсказывать, разсказать. Росказує, мов із книжки бере.
2) Велѣть, приказывать, приказать. Я би-м тя рада кохати, — трудно серцю росказати. Я так росказую, так має бути.
Товаришити, -шу́, -ши́ш, гл. = товаришувати. Товаришить з безбожниками злими.
