Аву́рр! меж., выражающее ворчаніе собаки. Прийшовши вона (лисичка) взяла ту торбу з сучкою, підкине її догори дручком..., до тая сучка: «авурр!»
Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Відсапувати I, -пую, -єш, сов. в. відсапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Отрабатывать, отработать полотьемъ. Дайте на подать п'ять карбованців, я вам, пане, з дітьми відсапаю.
Костомаруватий, -а, -е. Ширококостый. Широке костомарувате чоло, ніби воляче.
Моца́к, -ка́ и моца́ка, -ки, м. 1) Силачъ, крѣпышъ. Там парубок моцака, ніхто його не зборе. 2) Крѣпкое яйцо, битокъ.
Однодержавний, -а, -е. Единодержавный.
Понапорошувати, -шую, -єш, гл. Напылить, насыпать (во многихъ мѣстахъ). Чого це в нас скрізь борошном понапорошувано?
Спичка, -ки, ж. Остроконечная палочка. Як очей на спичку не повидовбуй.
Увольнити Cм. увольняти.
Щебетнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ щебетати. Дай водиці напитися, дівчино хороша! — Та чому ні, — щебетнули, — ось вода погожа.