Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білозорець, -рця, м. 1) = білозір, білозірець. АД. І. 190. Козаченьку-білозору, говори зо мною! Грин. ІІІ. 296. 2) Только білозор. Раст. Parnassia palustris. L. ЗЮЗО. І. 130.
Борлак, -ка, м. Адамово яблоко, larynx. Вх. Зн. 4.
Відвалювати, -люю, -єш, сов. в. відвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50. 2) Откалывать, отколоть, отрѣзывать, отрѣзать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба.
Дертя́ний, -а, -е. Изъ дерт'и.
Напрями́ти, -ся. Cм. напрямляти, -ся.
Патлач, -ча́, м. = патлань. Чуб. VII. 412. Употр. также какъ насмѣшливое названіе для духовнаго лица. Мнж. 188.
Полінуватися, -нуюся, -єшся, гл. Полѣниться. Не полінуйсь провіять. Г.-Арт. (О. 1861 III. 93). Полінувались рано встать. Черниг. г.
Потопний, -а, -е. Относящійся къ потопу. Із небес потопні води. К. МБ. XI. 157.
Скапутитися, -чуся, -тишся, гл. Умереть, издохнуть, околѣть.
Шеберхнути, -хну, -неш, гл. = шелеснути. Ніщо не шеберхне. Лохв. у.