Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Вуянка, -ки, ж. = вуйна. Ум. и ласк. вуяня.
Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Вони на нас зуби гострять. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. Язики на мене гострять.
Доча́сно нар. Временно.
Назбіра́ти, -ра́ю, -єш, гл. Насобирать. Пішло, дровець назбірало да протопило хату.
Підсмажуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. підсмажитися, -жуся, -жишся, гл. Поджариваться, поджариться.
Попідкурювати, -рюю, -єш, гл. Подкурить, пустить дымъ подъ что (во множествѣ).
Порозру́бувати, -бую, -єш, гл. Разрубить (во множествѣ).
Просівати, -ва́ю, -єш, сов. в. просіяти, -сію, -єш, гл. Просѣвать, просѣять. Просівати, як пшеницю.
Цівуватий, -а, -е. О цилиндрѣ: полый (напр. о стебляхъ растеній).