Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Воловарь, -ря, м. = воларь.
Гота́р, -ру, м. Межа, граница.
М'я́вкати, -каю, -єш, м'явча́ти и м'явуча́ти, -вчу́, -чи́ш, одн. в. м'я́вкнути, -кну, -неш, гл. = нявкати, нявчати, нявкнути. Будеш м'явкав як той кіт. Куниці кричать, м'явучать.
Нічвидний, -а, -е. Непривлекательный, некрасивый. Яка вона стала нічвидна.
Посланець, -нця́, м. = післанець. Посланця не тнуть, не рубають.
Терпкий, -а́, -е́ Терпкій. Груші, та такі терпкі та кислі. Ум. терпке́нький.
Тетівка, -ки, ж. Тетива. Як напне стрілець тетівку, як бебехне, — устрелив.
Фосувати, -сую, -єш, гл. Прорѣзывать канавами. Ґрунта фосовані.
Хмаровий, -а, -е. Образующійся изъ тучи. Хмарові капельки.