Бруд, -ду, м.
1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду.
2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая передъ появленіемъ младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. У послѣродовое очищеніе.
3) Гной изъ нарыва, раны. Оце палець як обривало, так скільки з його бруду попойшло.
4) Поросль волосъ у брѣющагося человѣка. Який у тебе бруд великий поріс.
Вирвати, -ся. Cм. виривати, -ся.
Карасяччя, -чя, соб. Караси. Карасяччя як макогін завдовшки.
Китити, -кичу, -тиш, гл. Дѣлать кисти. Та шила хусточки з китаєчки, лишила китиці з заполочі.
Куштельники, -ків, м. мн. Мелкій лѣсъ съ полянами на низинахъ.
Носільник, -ка, м. = носій. А носільнички — хлопці-молодці, а кладільнички — середні люде. Ум. носільничок.
Передовий, -а, -е. Передовой.
Перериштувати, -ту́ю, -єш, гл. Поставить иначе лѣса.
Ряхтіти, -хчу, -тиш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав'яне піря на сонці.
Спечно нар. Жарко, душно (на дворѣ).
