Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуща

Гу́ща, -щі, ж. 1) Гуща, подонки, осадокъ. Там тільки на денці.... гуща зосталась. Рудч. Ск. II. 205. 2) Чаща, густое мѣсто. Де ліси і гущі — прорубували просіки. Стор. II. 123. 3) І він у ту гу́щу. И онъ туда вмѣшался. Г. Барв. 336.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЩА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЩА"
Зві́шати, -шаю, -єш, гл. = зві́сити. Сіла при Кубані над кручею і ноги звішала. (О. 1861. XI. Кух. 37).
Корм, -му, м. Кормъ. В той час безчасному вовкові не послав Бог корму. Рудч. Ск. І. 5.  
Любове́ць, -вця́, м. Любитель. Козелецк. у.
Назда́тний, -а, -е. 1) Неспособный. 2) Непригодный.
Палука, -ки, ж. = лука. Викосили всі палуки. Гол. IV. 208.  
Перестати Cм. переставати.
Повінчатися, -ча́юся, -єшся, гл. Повѣнчаться. Не топись, козаче, бо душу загубиш; ходім повінчаймось, коли вірно любиш. Мет. 17.
Репаний, -а, -е. 1) Корявый, потрескавшійся. Дуже спіла диня — репана. Лебед. у. 2) Простой, грубый, неотесанный. Репані мужики. Черк. у.
Руб'я, б'я, с. Рубище. Рудч. Ск. І. 177. Мкр. Н. 4. Рубям прикривати спину. Мкр. Г. 52. Треба прясти, щоб рубям не трясти. Ном. № 7199.
Степір, -ра, м. Отростокъ показавшихся изъ земли растеній (лука, хлѣбныхъ злаковъ). Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЩА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.