Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бадвак, -ка, м. То же, что лемко, но выговаривающій л вмѣсто в, напр.: я бил, я гварил (изъ. мѣстности около венгерской границы). Вх. Лем. 389.
Буритель, -ля, м. Нарушитель.
Господа́рь, -ря́, м. 1) Хозяинъ, владѣлецъ, глава въ домѣ. Де господарь не ходить, там нивка не родить. Ном. № 7162. Ой діти ж мог, да біда ж мені з вами, ой да що нема господаря над вами. Чуб. V. 855. 2) Титулъ прежнихъ князей Молдавіи и Валахіи. Оттоді то Василь молдавський, господарь волоський.... до.... кроля польського посилав. АД. II. 101. Ум. Господа́рик, господа́ричок, господа́ренько. Що ж місячик — то господарик, що сонечко — то господинька. Чуб. ІІІ. 461. Ой папочку, господаричку, а в чеській землі королем будеш. Гол. II. 30. Ой нема дома господаренька. Гол. II. 33.
Да́ванка, -ки, ж. Кормленіе скота зимой. Вівці тоді саме вийшли на даванку. Новомоск. у.
Дохо́джувати, -джую, -єш, гл. 1) Кончать, кончить хожденіе. 2) Донашивать. Доходювали свої сіртуки, то що, щоб по жнивах ( = по екзаменах у семинарії) надіти рясу й підрясник. Св. Л. 130.
Жупани́на, -ни, ж. Кафтанишко. Ходить панич по долині в червоній жупанині. Ном. с. 296, № 179. Ум. жупани́нка.
Приполок, -лка, м. Доска возлѣ печки, на которой лежатъ доски пола.
Приспособитися Cм. приспособлятися.
Прожирати, -ра́ю, -єш, сов. в. прожерти, -жеру́, -жере́ш, гл. Проглатывать, проглотить; сожирать, сожрать, пожрать. Драг. 249. Адам узів в рот та нагадавсі, шьо то Бог заказав, та й лапнувсі за горло, щоби не прожер. Гн. II. 223. Плив по морі, та й го риба з човном прожерла. Гн. І. 48. Царь оддав змієві прожерти свою дочку. Драг. 248.
Цяпкати, -каю, -єш, гл. Капать. Угор. Драг. 269. Вх. Лем. 481. Червена кров цяпкат. Гол. IV. 424. Буди кровця цяпкати з кінця. Драг. 283.