Бездольний, -а, -е. = бездільний. Ой вийди, вийди, дівчино бездольная! бездольна година. Бѣдствіе, несчастіе. Бували колись престрашні злигодні, бездольні години.
Вишіптувати, -тую, -єш, сов. в. вишептати, -пчу, -чеш, гл. Лѣчить, излѣчить заговоромъ. Баби вишіптують. Я тебе (бишиху) вишіптую.
Дорі́дливий, -а, -е. = дорідний. Сльози такі дорідливі, як дощ перед грядом.
Нара́джувати, -джую, -єш, сов. в. нара́дити, -джу, -диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать. Вже вони мені пороги позбивали, ходячи да нараджуючи, щоб я притьмом брався. Хороше нарадив. Її чоловіка хтось і нарадив.
Орештувати, -ту́ю, -єш, гл. = арештувати.
Підливати, -ва́ю, -єш, сов. в. підлити, -діллю, -ллєш, гл. 1) Подливать, подлить, лить понемногу. Вона сіль тре у макотирі та підливає борщу. Ой там козак коня напуває, а дівчина воду підливає. 2) — що. Лить, налить подъ что. Миленький встає, мене вкриває та двері підливає. Поливать, полить растеніе. Де ся діла тая дочка, що садила підливала яворочка? Чи не вийде моя мила рути підливати? — кого. Поливать, полить кому дорогу чародѣйскимъ зельемъ. Стежку йому підливала зіллячком, чарами. Чи я вплила, чи я вбрела, чи мене підлито?
Приняти, -ся. Cм. приймати, -ся.
Роспалювати, -люю, -єш, сов. в. роспали́ти, -лю, -лиш, гл.
1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Своє серце распаливши.... Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив.
2) Растопить (печь), развести (огонь). Вона в печі роспалила. Наймит роспалив багаття.
Хлинути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. І хлинули сльози; дрібні, дрібні полилися.
Шкіра, -ри, ж. = шкура. Не стала шкіра за виправку. Ум. шкі́рка, шкі́рочка.
