Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блявкати, -каю, -єш, гл. Говорить вздоръ. Cм. блякати.
Виряжати, -жаю, -єш, сов. в. вирядити, -жу, -диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Мет. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Царь виряжає військо на війну.
Довми́тися, доуми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Додуматься, сообразить, смекнуть. Коли б було не довмився, що робить, то тяжкеє б лихо сталося. Лебедин. у. Він довмився, що посіяти. Черк. у. Добре ви собі довмилися. Н. Вол. у.
Нижняк, -ка́, м. 1) = нижник 2. Борз. у. 2) Южный вѣтеръ, вѣтеръ съ низу рѣки. Cм. низовий 2, низовка.
Попостити, -щу, -стиш, гл. = попісникувати.
Почасту нар. Часто. І почасту в огонь кидали його і в воду. Єв. Мр. IX. 22.
Пошвендяти, -дяю, -єш, гл. = пошвендати.
Роздмухати, -ха́ю, -єш, сов. в. роздмухати, -хаю, -єш, одн. в. роздмухну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Раздувать, раздуть.
Фучати, фучу, -чиш, гл. = футіти. Лягла спати, а сама з просони зачала фучати. Драг. 331. Він надходиш десь так вночі, фучит. Драг. 331.
Чіпчик, -ка, чіпчичок, -чка, м. Ум. отъ чіпок.